Агроландшафт Урича/en: відмінності між версіями

    Матеріал з Тустань
    (Створена сторінка: “The village of Urych, founded in the late 15th and early 16th centuries, is special in terms of the organic combination of its architecture and landscape. Th...)
    (Створена сторінка: In the second half of the 16th century, the culture of the Boyko ethnos with its agricultural activity peculiarities is fully manifested in the “landscape of...)
    Рядок 3: Рядок 3:
    There are three phases in the history of the village: formation (end of the 15th–16th centuries), development (17th - first half of the 20th century) and depression (second half of the 20th - beginning of the 21st century) ”<ref>Любомир Пархуць Збереження культурного ландшафту села Урич//Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. – Л.: Простір-М, 2018. – Кн. 3. – C. 566.</ref>.  
    There are three phases in the history of the village: formation (end of the 15th–16th centuries), development (17th - first half of the 20th century) and depression (second half of the 20th - beginning of the 21st century) ”<ref>Любомир Пархуць Збереження культурного ландшафту села Урич//Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. – Л.: Простір-М, 2018. – Кн. 3. – C. 566.</ref>.  


    <div lang="uk" dir="ltr" class="mw-content-ltr">
    In the second half of the 16th century, the culture of the Boyko ethnos with its agricultural activity peculiarities is fully manifested in the “landscape of the Urych Basin”. Surrounding forests were gradually cut down to develop agricultural land, and the vacated land was used for pasture or crop farming.
    У другій половині XVI ст. в “ландшафті “Уріцької котловини” в повноті проявляється культура бойківського етносу з його особливостями аграрної діяльності. Для освоєння територій під сільськогосподарські угіддя поступово вирубували навколишні ліси, а звільнені землі використовували для влаштування пасовища або для рільництва. Про застосування вирубно-вогневої системи свідчить топонім “Погар” – велика ділянка, яка об’єднує кілька десятків орних земель у центральній частині села. Освоєння земель відбувалося на пологих схилах гір, а ділянки потоків та прилеглих до них схилів залишалися незайманими”<ref>Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 504-505.</ref>.
    The toponym Pohar (eng. Fire) testifies to the use of the slash-and-burn system - a large area that unites several dozen arable lands in the central part of the village. Land was developed on the gentle slopes of the mountains, while areas of streams and adjacent slopes remained intact<ref>Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 504-505.</ref>.
    </div>


    <div lang="uk" dir="ltr" class="mw-content-ltr">
    <div lang="uk" dir="ltr" class="mw-content-ltr">

    Версія за 12:03, 2 червня 2022

    Інші мови:

    “The village of Urych, founded in the late 15th and early 16th centuries, is special in terms of the organic combination of its architecture and landscape. The cultural value of its landscape lies in the fact that it preserves traditional land use and agriculture against the background of traditional wooden housing and public buildings. There are three phases in the history of the village: formation (end of the 15th–16th centuries), development (17th - first half of the 20th century) and depression (second half of the 20th - beginning of the 21st century) ”[1].

    In the second half of the 16th century, the culture of the Boyko ethnos with its agricultural activity peculiarities is fully manifested in the “landscape of the Urych Basin”. Surrounding forests were gradually cut down to develop agricultural land, and the vacated land was used for pasture or crop farming. The toponym Pohar (eng. Fire) testifies to the use of the slash-and-burn system - a large area that unites several dozen arable lands in the central part of the village. Land was developed on the gentle slopes of the mountains, while areas of streams and adjacent slopes remained intact[2].

    “У другій половині ХVІІ ст. починається активна аграрна діяльність людей у ландшафті, які ставлять за мету отримати прибуток від освоєння землі. Протягом XVII-XVIII ст. “Уріцька котловина” набувала рис класичного бойківського ландшафту з його двопільною та вирубно-вогневою системами. Така етно-господарська система проіснувала близько трьохсот років. За цей період ландшафт адаптувався до постійного втручання людини і одночасно етнос адаптувався у ландшафті”[3].

    “У другій половині XIX ст. з ліквідацією кріпосництва та феодальної повинності в Галичині встановлюються інші економічні відносини. Починається період промислової революції. Такі сировинні ресурси, як нафта, природний камінь, ліс, стають об’єктами зацікавлення підприємців. Після того, як в 1868 року австрійський уряд скасував закон про неподільність селянських земель, майнове розшарування селян набуло великого розмаху. Це привело до ущільнення забудови, поступового заселення ділянок, розташованих у незручних для господарювання місцях”[4].

    “З точки зору планування та забудови село не відрізнялося від традиційних бойківських поселень середини XIX ст. Забудова скупчилася в долині річки Урічанки і разом із садибами творила пасмову форму із багатовуличним розгалуженням у центрі села”[5].

    “Період промислової революції для Уріча розпочинається 1889 року, коли в межах його ландшафту почали видобувати нафту. На той час викопали дві шахти для добування нафтової ропи, а 1891 року на околицях села з’являється перша нафтова свердловина. Таким чином, освоєння ландшафту відбувається двома шляхами: подальшим використанням лісових та сільськогосподарських угідь та розвитком нафтодобування”[6].

    “Промислове втручання в ландшафт з одного боку сильного вплинуло як на природні елементи, так і на виднокрай ландшафту, а з іншого боку сприяло розвиткові села”[7].

    “Новий етап в освоєнні “Уріцької котловини” припадає на 40-60 роки ХХ ст. Він знаменувався зміною характеру сільськогосподарського виробництва, а разом з тим і зміною землекористування. Колгоспно-радгоспна система внесла у ландшафт крупний модуль полів, не характерний для Бойківщини. Це було зумовлено введенням державної власності на землю, а також використанням сільськогосподарської техніки для обробітку ґрунту”[8].

    “На початку 90-х років ХХ ст. почався новий етап у розвитку “Уріцької котловини”. Із проголошенням незалежності України відбулись зміни у суспільно-політичних відносинах, які вплинули на економічний стан села. Ліквідація колгоспно-радгоспної системи та процеси приватизації повернули незначну частину людей в аграрний сектор. Архаїчна дрібноконтурна структура агроландшафту поступово витісняла крупномодульну, а покинуті землі знову відводили під сільськогосподарські угіддя. Таким чином характер і структура агарного ландшафту набули свого первісного вигляду”[9].

    “Сьогодні парцеляція села Урич повністю збереглася лише на нижніх рівнях, а на верхніх втрачена через заліснення та ліквідацію приватних меж у час утворення держлісфонду. Краєвид села виглядає регулярно спланованим і подрібненим на вузькі смуги, що формуються орними землями та сінокосами, натомість на середніх рівнях домінують великі площі аграрних земель.

    Культурний ландшафт Урича, який сформувався у XV—XVI ст. і розвинувся у XVIII — першій половині XX ст., сьогодні в основному зберігає структуру землекористування та традиційну дерев’яну забудову”[10].

    1. ↑ Любомир Пархуць Збереження культурного ландшафту села Урич//Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. – Л.: Простір-М, 2018. – Кн. 3. – C. 566.
    2. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 504-505.
    3. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 506.
    4. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 509.
    5. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 511.
    6. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 512.
    7. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 515.
    8. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 517.
    9. ↑ Любомир Пархуць Ландшафтно-просторовий уклад та архітектура села Урич// Фортеця : збірник заповідника “Тустань” : на пошану Михайла Рожка. – Л.: Камула, 2009. – Кн. 1. – С. 519.
    10. ↑ Любомир Пархуць Збереження культурного ландашафту села Урич//Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. – Л.: Простір-М, 2018. – Кн. 3. – C. 571.
    Отримано з https://wiki.tustan.ua/index.php?title=Агроландшафт_Урича/en&oldid=515