Друга лінія оборони: дерев'яні стіни на скелях: відмінності між версіями
(Позначено цю версію для перекладу) |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
<!--T:1--> | <!--T:1--> | ||
Будівничі фортеці Тустань дуже вдало використали природний рельєф і доповнили скелі дерев’яними спорудами. Другою лінією оборони була дерев’яна стіна завширшки 2,90 м і заввишки 13 м, що починалася біля підніжжя Великого Крила. | Будівничі фортеці Тустань дуже вдало використали природний рельєф і доповнили скелі дерев’яними спорудами. Другою лінією оборони була дерев’яна стіна завширшки 2,90 м і заввишки 13 м, що починалася біля підніжжя Великого Крила. | ||
<gallery mode="packed" heights=" | <gallery mode="packed" heights="250"> | ||
Файл: | Файл:Друга лінія оборони скеля.jpg | ||
Файл: | Файл:Друга лінія оборони стіна.jpg | ||
</gallery> | </gallery> | ||
У місці стику в скелі прорубували два вертикальних пази – дотепер їх видно на скелях як паралельні лінії. Порожнину між двома дерев'яними стінами внизу заповнювали дрібним камінням, щоб конструкція була масивною і міцною. | У місці стику в скелі прорубували два вертикальних пази – дотепер їх видно на скелях як паралельні лінії. Порожнину між двома дерев'яними стінами внизу заповнювали дрібним камінням, щоб конструкція була масивною і міцною. | ||
Поточна версія на 12:27, 23 жовтня 2023
Будівничі фортеці Тустань дуже вдало використали природний рельєф і доповнили скелі дерев’яними спорудами. Другою лінією оборони була дерев’яна стіна завширшки 2,90 м і заввишки 13 м, що починалася біля підніжжя Великого Крила.
У місці стику в скелі прорубували два вертикальних пази – дотепер їх видно на скелях як паралельні лінії. Порожнину між двома дерев'яними стінами внизу заповнювали дрібним камінням, щоб конструкція була масивною і міцною.
Перша та друга лінії оборони Тустані утворювали зручний оглядовий простір для захисту фортеці луками й арбалетами, який прострілювався повністю із Верхнього майданчика. Чимала колекція знайдених наконечників стріл (орієнтовно ХІІІ–ХV ст., експонуються в музеї) підтверджує, що тут нерідко відбувалися битви.