Археологія фортеці Тустань

«За характером розташування фортеця Тустань є мисовим городищем. Укріплена територія на центральній скельній групі Камінь, (з трьома лініями оборони) займала 3 га. Дитинець здіймається над прилеглою долиною на 51 м, загальна висота скельного масиву майже 80 м»[1].

У процесі археологічних досліджень оборонного наскельного комплексу Тустань зібрано понад 25 тисяч археологічних знахідок[2]. «Серед археологічних знахідок виявлено дерев’яні елементи від забудови, металеві вироби, кераміку, скло, шкіряні вироби. Серед металевих виробів знайдено хрестик-енколпіон, щиток персня з гравірованим рисунком птаха, бронзову булаву, ковадло, сокиру, ключ, ніж, наконечники арбалетних стріл, втульчасті та черешкові наконечники лучних стріл, наконечники списів, фрагмент меча, кресала, шпори, сердечники дзвоників, різці по дереву, голки, застібки до книжок. Особливо цікавими та інформативними були дослідження цистерни та криниці, видовбаних у скельній породі на Камені»[3].

«Одним із найцікавіших артефактів, виявлених у заповненні цистерни (14 м –Р.С.), є металевий щиток до персня із вигравіруваним рисунком. Він знайдений на глибині 1,60–1,80 м. Пластина персня круглої форми, діаметром 23 мм. Краї обрізані неакуратно. На щитку вигравірувано рисунок: стилізований силует птаха в орнаментальному колі. Він зображений у профіль повернутим вліво. Крила розведені в різні боки. Лапи розставлені, наче він крокує. Найближчими аналогами до щитка з Тустані можуть бути так звані Боярські персні-печатки із зображеннями птахів. Згадані печатки датуються ХІV ст. На думку дослідників вони належали галицьким боярам, котрі обіймали певні державні посади. Тустанська печатка могла належати посаднику, що управляв волостю. Для нас ця знахідка має важливе значення для датування Тустані в цілому та артефактів з цистерни зокрема»[4].

Під час археологічних розкопок було виявлено багато керамічного матеріалу, зокрема уламків горщиків. Значна частина була знайдена в цистерні (14 м). «М.Рожко датував кераміку із цистерни Х ст. На підтвердження своїх висновків дослідник наводив також результати радіовуглецевого та дендрохронологічного аналізів, які провів В. Коліщук (Львівський державний лісотехнічний університет). На їх підставі було визначено, що дерев’яні фрагменти, виявлені в цистерні, походять з IX–Х ст. Проте таке датування, на нашу думку, потребує корегування». Проведений Романом Миською «аналіз кераміки з цистерни показав, що за формою та структурою керамічного тіста її можна поділити на дві групи. До першої відносимо гончарні горщики з валикоподібними вінцями, виготовлені із відмуленої глини з додаванням дрібнозернистого піску. Вони характеризуються добрим випалом, зустрічаються екземпляри, орнаментовані хвилястою лінією на плічках. За описаними ознаками можемо зарахувати посудини цього типу до ХІІ – першої половини ХІІІ ст. До другої, значно чисельнішої групи, відносимо гончарні горщики з відхиленими заокругленими на кінці вінцями. Вони виготовлені з глини, до якої додавали грубозернистий пісок та жорству. Посудини цього типу можемо віднести до другої половини ХІІІ – початку ХІV ст. (післямонгольський період)»[5].

«Серед багатьох археологічних знахідок в цистерні було виявлено і дерев’яну вісь від задньої частини воза. Ця вісь не була закінчена майстром і, мабуть, випадково разом з іншими предметами потрапила в цистерну, де і пролежала до 1982 р»[6].

«Таким чином слід припустити, що цистерна була вирубана в скельній породі у ХІІ ст. Припинилось використання цистерни у ХІV ст. разом із значною пожежею Тустані»[7]. Згідно з стратиграфічними даними, в часі пожежі відбувся зсув грунту через який значна частина предметів потрапила в середину цистерни і була природньо законсервована землею[8].

«Із західного боку Каменя, біля його основи, вивчено унікальний інженерний комплекс із криницею, що має глибину 30,40 м та середню ширину 2 м. Унікальність цієї споруди полягає в тому, що її видовбано в суцільній скельній породі, й завдяки цьому вона прекрасно збереглася»[9].

Окрім системи водозабезпечення у цистерні та криниці «було досліджено багато унікальних артефактів, зокрема значну кількість дерев’яних конструкцій, серед яких фрагменти шести одвірків, стовпові конструкції галереї, фрагменти брусів, кілків-тиблів, дощок із врубками “ластівчин хвіст”, драниці, ґонти, дерев'яний кухоль, а також дерев’яні ложки, лопата, шкіряні підошви, фрагменти інших шкіряних виробів, кераміка»[10].

«Керамічний матеріал, виявлений у нижньому шарі (криниці –Р.С.) заповнення (27,40–30,40 м), поділяється на фрагменти кахель (фрагмент керамічної кахлі, фрагмент кахлі, частина пічної кахлі, керамічна кахля), більшість яких мали з лицьового боку зелену поливу, та фрагменти посудин»[11]. Окремо слід виділити знайдений тут «кахель XVI ст. із зооморфним зображенням декору, рельєфним зображенням Юрія Змієборця, який убиває дракона»[12].

«За типологічними ознаками керамічний матеріал можна датувати ХІІ – початком ХVІІ ст»[13]. «Керамічний матеріал пізньосередньовічного часу міг потрапити до криниці з території в той час, коли фортеця вже не функціонувала»[14].

«Значна кількість деревини має сліди пожежі, яка відбулася, очевидно, ще до того як вони потрапили до криниці»[15]. «Дендрохронологічний аналіз деревини із криниці показав, що вона є одночасовою та репрезентує одну фазу перебудови фортеці, яка відбулася у 1511 р.»[16].

Крім деревини і кераміки у «заповненні виявлено значну кількість малих і великих фрагментів шкіри від взуття, просто обрізки, різні смужки тощо»[17].

«Серед артефактів привертає значну увагу бронзове навершя булави, виявлене на дитинці Тустані в 1978 р. Воно має п’ять великих чотиригранних шипів, розміщених посередині. Зверху і знизу розміщено десять тригранних шипів. М. Рожко, з посиланням на А. Кірпічнікова, датує описану булаву першою половиною ХІІІ ст. та приписує їй місцеве походження.

На нашу думку, більш правомірною є аргументація Р. Лівоха, котрий вважає, що булава має угорське походження. Знахідки такого типу в Угорщині датуються ХІІ–ХІV ст. Як зазначає Леонтій Войтович: “Після втечі князя Владислава Опольського угорські залоги утримували ще до 1390 р. передгір'я Карпат на Дністровському правобережжі з містами Жидачів, Тустань і, можливо, Стрий.”. Наявність описаної булави може підтверджувати присутність угорської залоги в Тустані. Проте не можна виключати торгівельне чи трофейне її походження. Для вирішення цього питання необхідний подальший скрупульозний аналіз артефактів з Тустані із виділенням інших достовірних матеріалів угорського походження»[18].

Ще однією цінною знахідкою був «мініатюрний хрест-енколпіон з закругленими кінцями з парними виступами-слізками. Його розміри складають 35×23 мм, з вушком 53×23 мм. На лицьовій стулці представлено рельєфне зображення Розп'ятого Христа зі слабо вигнутим торсом, широко розкинутими прямими руками з великими долонями, що займає всю площину хреста, за винятком верхнього медальйона, в якому заглибленими лініями нанесено велику букву, що слабо ідентифікується (N або Λ? ). На зворотній стулці знаходиться низько-рельєфне, пропорційно виконане, але досить схематичне зображення Богородиці Оранти з перебільшено великими долонями, які не доходять до закінчення рамен хреста, залишаючи медальйони порожніми. З високою ймовірністю можна припускати, що тустанський енколпіон виготовлено саме в Галицько-Волинських землях у XIII ст.»[19].

Серед виявлених під час археологічних розкопок металевих речей,  виділяється колекція «спорядження вершника і кінської збруї: шпори, вудила та підкови. Шпори представлені шістьома майже цілими формами, двома дужками та двома зірочками. Найстарша з них (інв. н. 518), за типологічними ознаками датується кін. XIII – першою пол. XIV ст. Сім екземплярів, в тому числі дві зірочки, можемо віднести до другої пол. XIV – XV ст. Ще двоє шпор (інв. н. 522 i 525) могли бути вжитку в XVI ст. Практично всі знахідки були виявлені на території дитинця»[20].

«Серед великої кількості археологічного матеріалу, знайденого на дослідженій території Тустані, виділяється колекція наконечників стріл лука та арбалета. А. Кірпічников, проаналізувавши географію знайдених наконечників стріл на різних городищах, встановив, що співвідношення арбалетних до лучних становить лише 1,5–2 відсотки від усіх знайдених. Ця статистика має своє наукове обґрунтування. Вона заснована на думці, що арбалет відносно лука на Русі не мав великої популярності. Зокрема, О. Медведєв з цього приводу писав: “Руський складний лук у XIII–XV ст. був ефективнішим за ручні самостріли, а тому поширення самострілів на Русі було відносно обмеженим”. Проте практика археологічних досліджень свідчить про дещо іншу картину. Аналізуючи археологічний матеріал з досліджень Тустані, спостерігаємо іншу статистику у співвідношенні використання лука та самостріла (арбалета). Це, очевидно, пов’язано зі специфікою існування досліджуваної пам’ятки. У колекції зі 116 штук (йдеться лише про відносно добре збережені) арбалетні представлені 75 екземплярами, і лише 41 штука є лучними. Використання лука та арбалета під час захисту наскельної фортеці Тустань має свої відмінності, що може бути пояснене специфічними особливостями розташування і розвитку оборонного комплексу, тривалим функціонуванням його як прикордонного форпосту та адміністративного центру. Не останню роль відігравали фізичні характеристики скель, які своїми розмірами, висотою давали значні переваги оборонцям.

Давно відомо, що сила і дальність польоту метальної зброї з підвищення значно більша, ніж сила і дальність польоту тієї самої зброї знизу. Бойовий лук, який дає горизонтальний політ стріли 100 м, піднятий на висоту 20 м, вистрілював її на віддаль 118 м з одночасним збільшенням сили удару на 60 відсотків. Дальність польоту стріли з вершини Верхнього майданчика (пропонований варіант 172 м) перекривала не лише площу “окольного граду”, а й другу та першу лінії оборони. Це давало можливість подвійно прострілювати окремі території оборонного комплексу»[21].

Під час археологічних розкопок з північної сторони було виявлено значну кількість глини світло- та зеленувато-блакитного кольорів. «Безпосередній перехід глини у фрагменти обпаленої обмазки свідчить, що вона, як і обмазка з відбитком дерева, походить з оборонних стін. Наявність глини на довжині 18 м вказує на значну висоту оборонних стін фортеці (відомо, що вона сягала 15 м), вимащених глиною в протипожежних цілях»[23].

Те, що глина була виявлена в більшості з північної сторони може бути пов’язане з тим, що обмазка робилася сирою глиною і під час пожежі вона випалилася, тобто затверділа. З південного ж боку стіна могла завалилася не достатньо обгорівшою і тоді обмазка розчинилася, перетворившись у звичайну глину[24].

«М. Рожко, реконструюючи схему просторового розвитку Тустані, вважав, що у піковий період вона охоплювала територію від Каменя до Острого Каменя, а в урочищі Церківне існував монастир з культовою спорудою. В 1984 р. було здійснено археологічні дослідження в ур. Церківне, під час яких було виявлено гумусну пляму з деревним вугіллям та скупчення дерев’яної трухи. Проте жодних інших знахідок, які б могли свідчити про час чи функціональне призначення споруди, не було виявлено. З метою перевірки наявності культурного шару та пошуку місцезнаходження могильника, який традиційно у середньовіччі супроводжував культові споруди експедицією ДІКЗ “Тустань” в 2007 та 2009 р. було закладено дві траншеї на території урочища. Вони показали, що культурний шар епохи середньовіччя тут відсутній. Відтак функціонування культової споруди на території урочища є сумнівним»[25].

«У 2008–2009 рр. розкопки були започатковані в урочищах поблизу скельних груп Мала Скеля і Острий Камінь. Вони дали змогу уточнити деякі елементи просторової моделі середньовічної Тустані, запропонованої М. Ф. Рожком. Зокрема встановлено, що досліджувана територія у давнину інтенсивно не використовувались і найімовірніше не була забудована. Про це свідчить і відсутність рухомого матеріалу у закладених там розкопах.  Натомість вдалося відкрити і вивчити дві додаткові лінії у вигляді валів-ескарпів, які захищали скельний масив Острого Каменя з напільних боків. Незначний культурний шар виявлений тільки біля південного підніжжя Острого Каменя, кераміка з якого може бути датована другою половиною ХІІІ – початком ХІV cт. Очевидно, саме цим часом треба датувати функціонування комплексу на Острому Камені. Отже, на скельних групах Острий Камінь та Мала Скеля знаходилися дерев’яні наскельні укріплення, які найімовірніше мали характер сторожових пунктів на підступах до Каменя. Таке їхнє призначення не потребувало стаціонарної житлово-господарської забудови навколо»[26].

---

[1] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань// Матеріали і дослідження з археології Прикарапття та Волині. – 2012. – Вип.16. – С.331

[2] Рожко М. Архітектура та система оборони українських Карпат… – С.199

[3] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань. – С. 332

[4] Там само. – С. 335-336

[5] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.336-338

[6] Глушко М. Артефакт воза з Тустані та його значення для реконструкції ходу колісного транспорту книжої доби// Фортеця: збірник заповідника «Тустань». – Кн.1. – 2009. – С.358, 365

[7] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань. – С.338

[8] Рожко М. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – С.82

[9] Рожко М. Архітектура та система оборони українських Карпат… – С.190

[10] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.332

[11] Там само. – С.339

[12] Рожко М. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – С. 104

[13] Там само. – С.338

[14] Рожко М. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – С. 104

[15] Там само. – С.106

[16] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.338-339

[17] Рожко М. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – С. 105

[18] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.341

[19] Пєскова А., Миська Р., Мусін О., Гупало В. Хрест-енколпіон з розкопок наскельної фортеці Тустань//ІІІ міжнародна наукова конференція Пам’ятки Тустані в контексті освоєння Карпта у доісторичну добу та середньовіччі: проблеми їх збереження та використання. Збірник тез. – Львів, 2016. – С.14-16

[20] Котовіч П., Миська Р., Поясник Н. Середньовічні та ранньомодерні елементи спорядження вершника та кінської збруї з фортеці Тустань//ІІІ міжнародна наукова конференція Пам’ятки Тустані в контексті освоєння Карпта у доісторичну добу та середньовіччі: проблеми їх збереження та використання. Збірник тез. – Львів, 2016. – С.16-17

[21] Рожко М. Архітектура та система оборони українських Карпат… – С.200-202

[22] Там само. – С.202, 205, 208

[23] Рожко М. Тустань – давньоруська наскельна фортеця. – С.80

[24] Див лекцію Ю.Лукомського від 04.10.2014 – 01:

[25] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.341

[26] Миська Р. Нові дані до історії наскельної фортеці Тустань… . – С.341-342